ірейта

ІРЕ́ЙТА, и, ж., юр.

Підтвердження, підпис на сертифікаті, полісі та іншому діловому документі, який засвідчує виправлення незначної помилки, допущеної під час його оформлення.

Слова латинського або грецького походження (наприклад, ірейта, триплікат) запозичені спочатку в англійську, а з неї – в українську мову (з наук. літ.);

Ірейта супроводжується написом “виправленому вірити” і завіряється печаткою (з наук.-попул. літ.).