історицизм
ІСТОРИЦИ́ЗМ, у, ч., книжн.
Принцип підходу до дійсності як до такої, що розвивається в часі.
До прихильників історицизму Поппер зараховував ряд мислителів від Геракліта, Арістотеля і Платона до Гегеля, Маркса і безпосередніх творців тоталітарних ідеологій XX ст. (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- історицизм — Віра в те, що філософські пояснення історичного знання забезпечує підгрунтя і розумне пояснення, основну причину для правильного знання про людську діяльність і здобутки, досягнення. Енциклопедія політичної думки