ґердан
ҐЕРДА́Н, а, ч.
1. Жіноча прикраса з бісеру, виконана в народному стилі, яку носять на шиї та на грудях; ґерданець; ґерданик.
Одно [єдине], що знала [Докія] добре й чинила радо – шила та вишивала білля, силяла ґердани (О. Кобилянська);
Зроблений майстринею ґердан прикрашає восьмикутна зірка, яка є оберегом, захисним символом (із журн.).
2. етн. Шерстяна стьожка або ажурний комірець з бісеру, якими в Галичині, Буковині та Закарпатті жінки прикрашали шию або голову, а чоловіки – капелюхи.
– Вони [пани] за дорогі гроші скуповують .. старі килимки, ґердани (І. Франко);
Уже бесіду урвали, хустки на головах поправляють, ґердани .. на грудях порядкують (Марко Черемшина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґердан — Ґерда́н. Жіноча нашийна прикраса з бісеру. Душа радуєть ся, коли побачить людина оті гуцульскі прикраси: полиці, столики, калитки, а відтак ручники, ґердани, вишивки і т. Українська літературна мова на Буковині
- ґердан — ґерда́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ґердан — -а, ч., діал. Шерстяна стьожка або ажурний комірець із бісеру, якими в Галичині, на Буковині та в Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки – капелюхи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґердан — Узорна плетінка із скляних кольорових намистин напів- або круглої форми, яку дівчата носять як шийну прикрасу, пришивають на стрічку (парубки — на крисаню). Універсальний словник-енциклопедія
- ґердан — Ґердан, -ну м. Шерстяная повязка въ формѣ широкой ленты, которую въ Галиціи дѣвушки носятъ на головѣ; если же она носится на шеѣ, то на ней нашиваются разноцвѣтныя бусы; подобною же повязкою украшаются и шляпы парней. Kolb. I. 38, 40, 36. Словник української мови Грінченка