1. Словник української мови у 20 томах

ґзитися

ҐЗИ́ТИСЯ, ґжу́ся, ґзи́шся, недок., діал.

Шаленіти.

Крізь ворота бачили [Омелько з дівчиною] прездорові заґратовані клітки з хижим звіром, з левами, тиграми, вовками, що ґзилися (О. Ільченко);

Убезпечуєш себе від типово українського “неврозу невизнання” – принаймні не ґзишся, як ужалена, щоразу, коли де-небудь на середньоамериканських широтах добродушний Мак з автозаправки, почувши, що ти з України, привітно питає: ”А де це?” (О. Забужко);

// Дуріти (у 2 знач.).

Хіба він не бачить, що вона ґзиться з парубками, мов дівка розбещена? (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґзитися — ґзи́тися дієслово недоконаного виду дражнитися; забавлятися безглуздими пустощами діал. Орфографічний словник української мови
  2. ґзитися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  3. ґзитися — Ґзи́тися, ґжу́ся, ґзи́шся, ґзя́ться, не ґзись, не ґзі́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ґзитися — Ґзитися, ґжуся, ґзишся гл. = дрочитися (о скотѣ). Корова ґзится. Вх. Уг. 235. Словник української мови Грінченка