ґнотик

ҐНО́ТИК, а, ч.

Зменш. до ґніт.

Тiтка, з тонким усмiхом зиркнувши на Льоню, переходить у куток i поправляє ґнотик лампадки, що кидає на iкони тьмяне жовте кружальце свiтла (В. Винниченко);

– Оце, Василю, як ми поїдемо геть, то ти підклади під руру і запали цього ґнотика, а сам іди тоді та й не оглядайся, що б не почув (Ю. Яновський);

Мати підійшла до лампи й викрутила ґнотика (П. Панч);

* Образно. Горіло серце у мені – світильник невгасимий, а ґнотиком у ньому був – ти, синку мій любимий (М. Шеремет).