ґуґля
ҐУ́ҐЛЯ², і, ж., діал.
Старовинний верхній одяг із білого або сірого домотканого сукна, обшитий шнурками, і з каптуром.
Вимився [Павло], зачесався, чомусь ще ґуґлю накинув й подався через гору до Ясіня (У. Самчук);
Ґуґля – це дуже старий вид одежі, що колись був у щоденному вжитку наших предків, а тепер вживається на Гуцульщині .. лише як ритуальний одяг на весіллі (О. Воропай);
* Образно. Зелені гори, убравшись у білі ґуґлі, прислухалися чуйно, як дзвеніло на небі золото зір (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґуґля — -і, ж. 1》 зах. Різновид гуцульського верхнього чоловічого і жіночого одягу з білого сукна. 2》 Ґуля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґуґля — Ґуґля, -лі ж. 1) Родъ верхней мужской и женской одежды изъ бѣлаго сукна у гуцуловъ. Форма ґуґлі: мѣшокъ, распоротый по одной сторонѣ, надѣтый на плечи и связанный на шеѣ шерстянымъ шнуркомъ или мѣдною цѣпью; сшитый конецъ ґуґлі служитъ вмѣсто башлыка. Словник української мови Грінченка