1. Словник української мови у 20 томах

лічений

ЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до лічи́ти¹ 1.

Вовк і лічені вівці бере (прислів'я);

[Педоря:] Не беріть, бо пироги лічені! (І. Нечуй-Левицький);

Аріант уже знав, як перелічити своїх досі ніким не лічених підданців (І. Білик).

2. Дуже малий кількісно.

Роботи ще було багато, а часу – лічені хвилини (В. Кучер);

За лічені секунди він уже стояв на порозі й гостинно запрошував до хати (Ю. Винничук);

За лічені хвилини я проковтнув увесь сніданок, подумав був попросити добавки, але вирішив утриматись (О. Авраменко, В. Авраменко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лічений — лі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. лічений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до лічити I 1). Не лічено кого, чого — про велику кількість кого-, чого-небудь. 2》 у знач. прикм. Дуже малий кількісно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лічений — дні полі́чені (лі́чені) чиї. Кому-небудь залишилося дуже мало жити. Кожному збоку видно було, що пані конає, що дні її полічені (Л. Яновська). дні порахо́вано. Родіон Костецький добре розумів свою хворобу і краще, ніж хто інший, знав, що дні його пораховано (Л. Первомайський). Фразеологічний словник української мови
  4. лічений — Лі́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лічений — ЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до лічи́ти¹1. Вовк і лічені вівці бере (Номис, 1864, № 11104); [Педоря:] Не беріть, бо пироги лічені! (Н.-Лев., II, 1956, 497). Не лі́чено кого, чого — про велику кількість кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  6. лічений — Лічений, -а, -е 1) Считанный. Вовк і лічене хапає. Ном. № 11104. 2) Лѣченый. На ліченому коні не наїздишся. Ном. № 5249. Словник української мови Грінченка