обоз

Значення в інших словниках

1. обоз — обо́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. обоз — -у, ч. 1》 Те саме, що валка. 2》 військ. Транспортні засоби у військах, призначені для перевезення боєприпасів, продовольства і т. ін. 3》 заст. Табір. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обоз — ОБО́З, у, ч. 1. Те саме, що ва́лка. У Київ Гузь повертався не сам, а з обозом у десятеро саней (Бурл., М. Гонта, 1959, 16); Цього дня приїхали [залужани] за пшеницею цілим обозом (Тют., Вир, 1964, 369). 2. військ. Словник української мови в 11 томах
4. обоз — ОБО́З, у, ч. 1. Те саме, що ва́лка. У Київ Гузь повертався не сам, а з обозом у десятеро саней (Ф. Бурлака); Цього дня приїхали [залужани] за пшеницею цілим обозом (Григорій Тютюнник). 2. військ. Словник української мови у 20 томах
5. обоз — КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О. Словник синонімів української мови
6. обоз — Обо́з, -зу; обо́зи, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. обоз — Обо́з, -зу м. Лагерь, станъ. Сина посилав до військового обозу, а сам знав одну церкву. К. ЧР. 14. Пусти мене, коменданте, з обозу до дому. Чуб. V. 332. Словник української мови Грінченка