автономний

автоно́мний

[аўтономнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автономний — рос. автономный той, що користується автономією. Eкономічна енциклопедія
  2. автономний — АВТОНО́МНИЙ, а, е. 1. Який має автономію (у 1 знач.); самоврядний. Під захистом автономної козацької держави українська культура знайшла вдячний ґрунт для свого розвитку (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. автономний — автоно́мний той, що користується автономією. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. автономний — -а, -е. 1》 Який користується автономією, який має автономію (у 1 знач.); самоврядний. 2》 Самостійний, незалежний у розв'язанні певних питань. || Який ведеться, здійснюється окремо, незалежно від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. автономний — АВТОНО́МНИЙ, а, е. 1. Який користується автономією, який має автономію (в 1 знач.); самоврядний. Верховні Суди автономних республік обираються Верховними Радами автономних республік на строк п’ять років (Конст. СРСР, 1945, 17); Автономна область. Словник української мови в 11 томах
  6. автономний — автоно́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  7. автономний — Автоно́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)