автономний
АВТОНО́МНИЙ, а, е.
1. Який має автономію (у 1 знач.); самоврядний.
Під захистом автономної козацької держави українська культура знайшла вдячний ґрунт для свого розвитку (з наук. літ.);
Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць пишуться з великої літери (з навч. літ.).
2. Який існує або діє незалежно стосовно до кого-, чого-небудь; самостійний.
У кораблі-супутнику розміщуються система автономної реєстрації даних про роботу приладів, радіотелеметричні системи і різні давачі (з наук.-попул. літ.);
Автономне водопостачання;
Автономне опалення;
Автономний суб'єкт господарювання.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- автономний — автоно́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- автономний — [аўтономнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- автономний — -а, -е. 1》 Який користується автономією, який має автономію (у 1 знач.); самоврядний. 2》 Самостійний, незалежний у розв'язанні певних питань. || Який ведеться, здійснюється окремо, незалежно від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- автономний — автоно́мний той, що користується автономією. Словник іншомовних слів Мельничука
- автономний — Автоно́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- автономний — АВТОНО́МНИЙ, а, е. 1. Який користується автономією, який має автономію (в 1 знач.); самоврядний. Верховні Суди автономних республік обираються Верховними Радами автономних республік на строк п’ять років (Конст. СРСР, 1945, 17); Автономна область. Словник української мови в 11 томах
- автономний — рос. автономный той, що користується автономією. Eкономічна енциклопедія