автономний
автоно́мний
-а, -е.
1》 Який користується автономією, який має автономію (у 1 знач.); самоврядний.
2》 Самостійний, незалежний у розв'язанні певних питань.
|| Який ведеться, здійснюється окремо, незалежно від чого-небудь.
Автономні капіталовкладення — частина загальних капіталовкладень, яка визначається макроекономічними чинниками.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- автономний — автоно́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- автономний — [аўтономнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- автономний — АВТОНО́МНИЙ, а, е. 1. Який має автономію (у 1 знач.); самоврядний. Під захистом автономної козацької держави українська культура знайшла вдячний ґрунт для свого розвитку (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- автономний — автоно́мний той, що користується автономією. Словник іншомовних слів Мельничука
- автономний — Автоно́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- автономний — АВТОНО́МНИЙ, а, е. 1. Який користується автономією, який має автономію (в 1 знач.); самоврядний. Верховні Суди автономних республік обираються Верховними Радами автономних республік на строк п’ять років (Конст. СРСР, 1945, 17); Автономна область. Словник української мови в 11 томах
- автономний — рос. автономный той, що користується автономією. Eкономічна енциклопедія