буква

Значення в інших словниках

1. буква — літера – буква Ці іменники вживаються паралельно, але сполучаються з іншими словами по-різному. Людина з великої літери (а не букви). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. буква — бу́ква іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. буква — -и, ж. 1》 Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. Від букви до букви — від початку до кінця. 2》 перен. Суто формальне значення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. буква — БУ́КВА, и, ж. 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. Писар переписав свій утвір церковними буквами (І. Нечуй-Левицький); Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Леся Українка). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
5. буква — від бу́кви до бу́кви. Від початку до кінця; все. — А хто ж працює в колгоспі? — цікавився Артьомов, перечитуючи від букви до букви кожен папірець (С. Чорнобривець). ме́ртва бу́ква. Те, що не використовується, залишається без застосування (перев. Фразеологічний словник української мови
6. буква — БУ́КВА, ЛІ́ТЕРА, АЗИ́ мн., заст. П'ять цифр І кілька букв: то номер телефону і прізвище таке болючо рідне... (М. Рильський); Це був дуже простий шифр: у звичайному листі, написаному похилим письмом, деякі літери писалися прямо (Л. Словник синонімів української мови
7. буква — Бу́ква, -ви, -ві; бу́кви, бу́ков Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. буква — БУ́КВА, и, ж. 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. Писар переписав свій утвір церковними буквами (Н.-Лев., IV, 1956, 190); Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. буква — Буква, -ви ж. 1) = буквиця. 2) Буква. Словник української мови Грінченка