1. Словник української мови в 11 томах

буква

БУ́КВА, и, ж.

1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера.

Писар переписав свій утвір церковними буквами (Н.-Лев., IV, 1956, 190);

Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Л. Укр., III, 1952, 545);

По боках, де квіти рожі, в два ряди слова ясні (всі ж там букви прописні): "Раз ми в дружбі, то ворожі нам погрози не страшні!" (Тич., II, 1957, 326).

◊ Від бу́кви до бу́кви — від початку до кінця.

— А хто ж працює в колгоспі? — цікавився Артьомов, перечитуючи від букви до букви кожен папірець (Чорн., Потік.., 1956, 121).

2. перен. Суто формальне значення чого-небудь.

Геніальність і велич Леніна полягає в тому, що він умів відділяти суть марксизму від його букви (Біогр. Леніна, 1955, 148);

— Нам просто важко повірити тільки букві вашого наказу (Ле, Міжгір’я, 1953, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буква — літера – буква Ці іменники вживаються паралельно, але сполучаються з іншими словами по-різному. Людина з великої літери (а не букви). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. буква — бу́ква іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. буква — [буква] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. буква — -и, ж. 1》 Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. Від букви до букви — від початку до кінця. 2》 перен. Суто формальне значення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. буква — БУ́КВА, и, ж. 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. Писар переписав свій утвір церковними буквами (І. Нечуй-Левицький); Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Леся Українка). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  6. буква — від бу́кви до бу́кви. Від початку до кінця; все. — А хто ж працює в колгоспі? — цікавився Артьомов, перечитуючи від букви до букви кожен папірець (С. Чорнобривець). ме́ртва бу́ква. Те, що не використовується, залишається без застосування (перев. Фразеологічний словник української мови
  7. буква — БУ́КВА, ЛІ́ТЕРА, АЗИ́ мн., заст. П'ять цифр І кілька букв: то номер телефону і прізвище таке болючо рідне... (М. Рильський); Це був дуже простий шифр: у звичайному листі, написаному похилим письмом, деякі літери писалися прямо (Л. Словник синонімів української мови
  8. буква — Бу́ква, -ви, -ві; бу́кви, бу́ков Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. буква — Буква, -ви ж. 1) = буквиця. 2) Буква. Словник української мови Грінченка