1. Орфоепічний словник української мови

бурлак

бурла́к

[бурлак]

-ака, м. (на) -аков'і/-аку, кл. -ачеи, мн. -аки, -ак'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурлак — бурла́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. бурлак — -а, ч., заст. 1》 рідко. Те саме, що бурлака 1). 2》 У дореволюційній Росії – робітник, що разом з іншими тяг линвою річкове судно вгору проти течії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурлак — БУРЛА́К, а́, ч. 1. заст. Те саме, що бурла́ка 1. У неділю багацький син На конику грає, – Бурлак бідний напас воли .. Та з плугом рушає (з народної пісні). 2. іст. У давнину – робітник, що разом з іншими тягнув линвою річкове судно вгору проти течії. Словник української мови у 20 томах
  4. бурлак — див. бездомний; бідний Словник синонімів Вусика
  5. бурлак — БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Словник синонімів української мови
  6. бурлак — БУРЛА́К, а́, ч., заст. 1. рідко. Те саме, що бурла́ка 1. У неділю багацький син На конику грає, — Бурлак бідний напас воли ..Та з плугом рушає (Укр.. лір. пісні, 1958, 549). Словник української мови в 11 томах