вабити

ва́бити

абиетие]

-бл'у, -биеш; нак. ваб, вабтеи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вабити — -блю, -биш; мн. ваблять; недок. 1》 перех. і неперех. Манити кудись чимось принадним, викликати бажання до чого-небудь. 2》 перех. і неперех. Притягати до себе, викликати потяг. 3》 перех., мисл. Приманювати птахів і звірів вабиком або звуками, підробленими під їхні голоси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вабити — Вабити, -блю, -биш гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6. Словник української мови Грінченка
  3. вабити — Ва́бити, ва́блю, -биш, -бить, -блять; ваб, ва́бмо, ва́бте; ва́блячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вабити — ВА́БИТИ, блю, биш; мн. ва́блять; недок., кого, що і без прям. дод. 1. Манити кудись чимсь принадним, викликати бажання до чого-небудь. Дверей не відімкнув я і гукнув: “Даремне вабиш, мій лукавий гостю!... Словник української мови у 20 томах
  5. вабити — (заманювати кудись чимсь принадним) надити, манити, (чимсь показовим) приваблювати, зваблювати, принаджувати, тягти, тягнути, притягати, підсил.: поривати, спокушати, (поглядом) приковувати, спокушати, причаровувати. Словник синонімів Полюги
  6. вабити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  7. вабити — Манити, надити, приваблювати, принаджувати; (до чогось) тягти; (чарами) спокушати, зваблювати, знаджувати, жм. баламутити; (звірів) заманювати, приманювати. Словник синонімів Караванського
  8. вабити — ВА́БИТИ, блю, биш; мн. ва́блять; недок. 1. перех. і перех. Манити кудись чимсь принадним, викликати жання до чого-небудь. Дверей не відімкнув я і гукнув: аремне вабиш, мій лукавий гостю!" (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. вабити — I манити, приваблювати, приманювати, принаджувати II див. прихиляти; спокушати Словник синонімів Вусика
  10. вабити — ва́бити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови