вабити
ВА́БИТИ, блю, биш; мн. ва́блять; недок., кого, що і без прям. дод.
1. Манити кудись чимсь принадним, викликати бажання до чого-небудь.
Дверей не відімкнув я і гукнув: “Даремне вабиш, мій лукавий гостю!” (Леся Українка);
Вечір вабив на двір, на берег, де зелена трава й верби (Ю. Яновський);
Нагода ще раз побачити таємничу господиню вабила його незмірно (Ю. Винничук).
2. Притягати до себе, викликати потяг.
О, чарівнице-природо! Навіщо ти мене вабиш своїм чаром? (Панас Мирний);
Мінливе Чорне море вабить погляд (М. Рильський);
Три роки я працював на виробництві, але мене вабила наука, для якої я віддав стільки сил: я захотів стати ученим (В. Підмогильний);
В ній бриніли й вабили сміливість, граціозність, жіноче кокетство (Л. Дмитерко);
На столі .. громадилися смажені на рум'яне ягнята, куріпки й курчата, вабили зір золотисті плоди, стояли прозорі карафи з чистими, як сльоза, напоями (П. Загребельний).
3. мисл. Приманювати птахів та звірів вабиком або звуками, що імітують їхні голоси.
– Маєте знати, я також лісний, я також стрілець, але ваблю звірину .. в засідку, в сіті (І. Франко).
Значення в інших словниках
- вабити — (заманювати кудись чимсь принадним) надити, манити, (чимсь показовим) приваблювати, зваблювати, принаджувати, тягти, тягнути, притягати, підсил.: поривати, спокушати, (поглядом) приковувати, спокушати, причаровувати. Словник синонімів Полюги
- вабити — ва́бити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вабити — Манити, надити, приваблювати, принаджувати; (до чогось) тягти; (чарами) спокушати, зваблювати, знаджувати, жм. баламутити; (звірів) заманювати, приманювати. Словник синонімів Караванського
- вабити — [вабиетие] -бл'у, -биеш; нак. ваб, вабтеи Орфоепічний словник української мови
- вабити — -блю, -биш; мн. ваблять; недок. 1》 перех. і неперех. Манити кудись чимось принадним, викликати бажання до чого-небудь. 2》 перех. і неперех. Притягати до себе, викликати потяг. 3》 перех., мисл. Приманювати птахів і звірів вабиком або звуками, підробленими під їхні голоси. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вабити — I манити, приваблювати, приманювати, принаджувати II див. прихиляти; спокушати Словник синонімів Вусика
- вабити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
- вабити — Ва́бити, ва́блю, -биш, -бить, -блять; ваб, ва́бмо, ва́бте; ва́блячи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вабити — ВА́БИТИ, блю, биш; мн. ва́блять; недок. 1. перех. і перех. Манити кудись чимсь принадним, викликати жання до чого-небудь. Дверей не відімкнув я і гукнув: аремне вабиш, мій лукавий гостю!" (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- вабити — Вабити, -блю, -биш гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6. Словник української мови Грінченка