вагання

вага́ння

[ваган':а]

-н':а, р. мн. -ан'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вагання — -я, с. 1》 Дія за знач. вагатися. 2》 Неспроможність відразу вирішити щось; роздумування. 3》 Непослідовність у поглядах, хитання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вагання — (неспроможність рішитися на щось) нерішучість, сумнів, хитання, Словник синонімів Полюги
  3. вагання — вага́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. вагання — ВАГА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. вага́тися. Здавалось, що вагання, нерішучість, слабість волі та розчаровання [розчарування] були зовсім недоступні для його вдачі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. вагання — ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю. Словник синонімів української мови
  6. вагання — Вагування, ід. трихи-мнихи; (перед рішенням) роздуми, роздумування; (у поглядах) хитання, непослідовність, (у діях — ще) нерішучість. Словник синонімів Караванського
  7. вагання — ВАГА́ННЯ, я, с. І. Дія за знач. вага́тися. Антін спинився, глянув на жінку і по хвилині втігання в його зірвалось: — Я бачив сон (Коцюб., II, 1955, 287); Так не раз перемагати мушу Я вагання остогидлу мить (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 66). Словник української мови в 11 томах
  8. вагання — Вага́ння, -ння; -га́ння, -га́нь і -га́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)