визнання

Значення в інших словниках

1. визнання — визна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. визнання — -я, рідко визнаття, -я, с. 1》 Дія за знач. визнати 1-3). 2》 Те, в чому хто-небудь признається. 3》 Загальна позитивна оцінка кого-небудь у суспільстві. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Визнання — Взаємодія, дружелюбність, увічливість. Великі ложі, будучи незалежні одна від одної, визнають инші Великі ложі. Прості ложі, взаємодіючі зі своєю чи иншими Великими ложами, теж визнають їх. Усі ложі працюють спільно заради досягнення гармонії і миру. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
4. визнання — ВИЗНА́ННЯ, я, рідко ВИЗНАТТЯ́, я́, с. 1. Дія і стан за знач. ви́знати 1–3. – Визнання нас французами – питання днів. – А що нам з того визнання? Яка користь? – Як це! – навіть посміхнувся Павло. – Та вже сам факт виходу на міжнародну арену (А. Словник української мови у 20 томах
5. визнання — Визна́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. визнання — ВИЗНА́ННЯ, я, рідко ВИЗНАТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. ви́знати 1-3. — Визнання нас французами — питання днів. — А що нам з того визнання? Яка користь? — Як це! — навіть посміхнувся Павло. Словник української мови в 11 томах
7. визнання — Визна́ння, -ня с. 1) Открытіе, дознаніе. 2) Исповѣдываніе, признаніе; вѣроисповѣданіе. Зачали ружни віри приставати ґрецам до їх визнаня православного. Гн. І. 181. 3) Сознаніе. Словник української мови Грінченка