1. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків

Визнання

Взаємодія, дружелюбність, увічливість. Великі ложі, будучи незалежні одна від одної, визнають инші Великі ложі. Прості ложі, взаємодіючі зі своєю чи иншими Великими ложами, теж визнають їх. Усі ложі працюють спільно заради досягнення гармонії і миру.

Джерело: Короткий словник вільномулярських назв, термінів і знаків на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визнання — визна́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. визнання — [виезнан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  3. визнання — -я, рідко визнаття, -я, с. 1》 Дія за знач. визнати 1-3). 2》 Те, в чому хто-небудь признається. 3》 Загальна позитивна оцінка кого-небудь у суспільстві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. визнання — ВИЗНА́ННЯ, я, рідко ВИЗНАТТЯ́, я́, с. 1. Дія і стан за знач. ви́знати 1–3. – Визнання нас французами – питання днів. – А що нам з того визнання? Яка користь? – Як це! – навіть посміхнувся Павло. – Та вже сам факт виходу на міжнародну арену (А. Словник української мови у 20 томах
  5. визнання — Визна́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. визнання — ВИЗНА́ННЯ, я, рідко ВИЗНАТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. ви́знати 1-3. — Визнання нас французами — питання днів. — А що нам з того визнання? Яка користь? — Як це! — навіть посміхнувся Павло. Словник української мови в 11 томах
  7. визнання — Визна́ння, -ня с. 1) Открытіе, дознаніе. 2) Исповѣдываніе, признаніе; вѣроисповѣданіе. Зачали ружни віри приставати ґрецам до їх визнаня православного. Гн. І. 181. 3) Сознаніе. Словник української мови Грінченка