випросити
ви́просити
[випросиетие]
-ошу, -сиеш; нак. -сие, -с'іт'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випросити — ви́просити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- випросити — див. випрошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випросити — ВИ́ПРОСИТИ див. випро́шувати. Словник української мови у 20 томах
- випросити — (і) льо́ду (кри́ги) се́ред (посере́д) зими́ не ви́просиш у кого, зневажл. Хто-небудь дуже скупий. — Ніно Митрівно, та в них льоду серед зими не випросиш! (А. Головко); — Подивіться, люди, на нього. Фразеологічний словник української мови
- випросити — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
- випросити — ВИ́ПРОСИТИ див. випро́шувати. Словник української мови в 11 томах
- випросити — Ви́просити, -ся см. випрошувати, -ся. Словник української мови Грінченка