вирок

ви́рок

ирок]

-ку, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў (судова ухвала)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирок — (рішення суду) присуд, ухвала, (присяжних) вердикт. Словник синонімів Полюги
  2. вирок — ви́рок іменник чоловічого роду судова ухвала виро́к іменник чоловічого роду малий вир Орфографічний словник української мови
  3. вирок — Рішення суду першої інстанції про винність або невинність відданої до суду особи. англ. sentence; нім. Urteil n -(e)s, -e; угор. itélet; рос. приговор. Словник із соціальної роботи
  4. вирок — Присуд, вердикт, г. засуд; П. рішення, ухвала, ок. висновок. Словник синонімів Караванського
  5. вирок — I вир`ок-рка, ч. Зменш. до вир. II в`ирок-у, ч. 1》 юр.Рішення суду про винність або невинність підсудного. || перен. Чиє-небудь рішення про покарання когось. Смертний вирок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вирок — ВИРО́К, рка́, ч. Зменш. до вир. Потічок був невеличкий, але що плив звільна, то й багато в нім було .. глибоких і тихих вирків (І. Франко); Рибка, почувши волю.., зникла в глибині. Тільки невеличкий, мов гніздечко, вирок сколихнувся за нею (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  7. вирок — Присуд, присудження Словник синонімів Вусика
  8. вирок — ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого.. Словник синонімів української мови
  9. вирок — Ви́рок, -кy; -роки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вирок — ВИ́РОК, у, ч. 1. юр. Рішення суду про винність або невинність підсудного. Даремне було б намагання описати радість підсудних з приводу цього вироку (Фр., VI, 1951, 280); Поля, вислухавши вирок, знепритомніла (Шиян, Гроза.., 1956, 210); // перен. Словник української мови в 11 томах
  11. вирок — Ви́рок, -ку м. Приговоръ (суда), рѣшеніе, опредѣленіе. Що ти мені страшні вироки пишеш. К. Іов. 29. Словник української мови Грінченка