вистачати

вистача́ти

[виестачатие]

-айеи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистачати — Ставати, виставати, (з ч. не) не доставати, бракувати; З. постачати, настачати, забезпечувати; вистарчати. ВИСТАЧИТЬ|!|, неос. стане, вистане, хопить, вистарчить; (!) досить! буде! годі! доволі! менше з тим! Словник синонімів Караванського
  2. вистачати — не вистача́є (не стає́) ду́ху у кого і без додатка. Хто-небудь не наважується на щось. Не вистачало духу спитати про найстрашніше, але й найважливіше: за що і хто посмів зробити таке з поетом (З. Фразеологічний словник української мови
  3. вистачати — (бути достатнім для кого) ставати, виставати. Словник синонімів Полюги
  4. вистачати — ВИСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. чого і без додатка, безос. Бути достатнім для чого-небудь. — Чи вистачає ж вам на прожиток? — спитав Кміта (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. вистачати — вистача́ти дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  6. вистачати — і вистарчати, -ає, недок., вистарчити, -чить, вистачити, -чу, -чиш, док. 1》 чого і без додатка, безос.Бути достатнім для чого-небудь. 2》 перех. і без додатка, заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вистачати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  8. вистачати — ВИСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. чого і без дод., безос. Бути достатнім для чого-небудь. – Чи вистачає ж вам на прожиток? – спитав Кміта (І. Словник української мови у 20 томах
  9. вистачати — Вистача́ти, -ча́ю, -ча́єш; ви́стачити, -тачу, -чиш, -чать чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)