вистачати

не вистача́є (не стає́) ду́ху у кого і без додатка. Хто-небудь не наважується на щось. Не вистачало духу спитати про найстрашніше, але й найважливіше: за що і хто посмів зробити таке з поетом (З. Тулуб); Так жити треба: якщо припала до серця — підійшов, взяв за руку й повів! На це без любові духу не вистачить! Тільки любов дає право на це! (О. Гончар); Шкода йому свого безталанного товариства.. А сказати їм Галину правду — не ставало духу (Панас Мирний).

нема́ (нема́є, не було́, не вистача́є, браку́є і т. ін.) (одніє́ї (тре́тьої, деся́тої і т. ін.)) кле́пки у голові́ у кого, кому, зневажл. Хто-небудь розумово обмежений, ненормальний. Він і справді трохи якийсь чудний, неначе в його (нього) нема однієї клепки в голові (І. Нечуй-Левицький); — Я ходив скаржитись на Лисицю, а сказали, що в мене нема клепки в голові (З газети); Немає третьої клепки в голові (Укр.. присл..). деся́тої кле́пки не вистача́є. — Як на що інше, так у нього десятої клепки не вистачає, а на це вистачило (О. Гончар).

ті́льки (хіба́, лиш) пташи́ного молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь має абсолютно все (про повний достаток, заможне життя). В одній (кімнаті) золота було стільки, що лиш посередині зосталася вузька доріжка, в другій — одежі, у третій — хліба, муки — всього, що треба. Лиш пташиного молока нема (Казки Буковини..); Дехто в цей час на порядний костюм не може стягтися, а тобі тільки пташиного молока не вистачає (Д. Ткач); Живу я в дуже милої, дуже доброї старшої челяднички, керівнички майстерні панни Місі, де мені хіба пташиного молока бракує (Ірина Вільде).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистачати — Ставати, виставати, (з ч. не) не доставати, бракувати; З. постачати, настачати, забезпечувати; вистарчати. ВИСТАЧИТЬ|!|, неос. стане, вистане, хопить, вистарчить; (!) досить! буде! годі! доволі! менше з тим! Словник синонімів Караванського
  2. вистачати — (бути достатнім для кого) ставати, виставати. Словник синонімів Полюги
  3. вистачати — ВИСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. чого і без додатка, безос. Бути достатнім для чого-небудь. — Чи вистачає ж вам на прожиток? — спитав Кміта (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. вистачати — вистача́ти дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  5. вистачати — [виестачатие] -айеи Орфоепічний словник української мови
  6. вистачати — і вистарчати, -ає, недок., вистарчити, -чить, вистачити, -чу, -чиш, док. 1》 чого і без додатка, безос.Бути достатнім для чого-небудь. 2》 перех. і без додатка, заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вистачати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  8. вистачати — ВИСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. чого і без дод., безос. Бути достатнім для чого-небудь. – Чи вистачає ж вам на прожиток? – спитав Кміта (І. Словник української мови у 20 томах
  9. вистачати — Вистача́ти, -ча́ю, -ча́єш; ви́стачити, -тачу, -чиш, -чать чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)