1. Словник української мови в 11 томах

вистачати

ВИСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТАЧИТИ, чу, чиш, док.

1. чого і без додатка, безос. Бути достатнім для чого-небудь.

— Чи вистачає ж вам на прожиток? — спитав Кміта (Н.-Лев., IV, 1956, 328);

Водички з джерела лиш на потреби вжитку ледве вистачає (Ле, Міжгір’я, 1953, 102);

Вистачило сили волі встати й сміливо йти вздовж річки навпростець через лінію ворожих постів (Трубл., І, 1955, 49).

2. перех. і без додатка, заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості.

Брат йому усе вистача, чого тільки треба (Кв.-Осн., II, 1956, 328);

— А там ще [дочки] як почнуть вигадувати свої витребеньки.. Та все по моді.. Я тобі кажу, що на силу велику вистачаю! (Н.-Лев., І, 1956, 121);

Я не обіцяю вистачити другу частину (Мирний, V, 1955, 360).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистачати — (бути достатнім для кого) ставати, виставати. Словник синонімів Полюги
  2. вистачати — вистача́ти дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  3. вистачати — Ставати, виставати, (з ч. не) не доставати, бракувати; З. постачати, настачати, забезпечувати; вистарчати. ВИСТАЧИТЬ|!|, неос. стане, вистане, хопить, вистарчить; (!) досить! буде! годі! доволі! менше з тим! Словник синонімів Караванського
  4. вистачати — [виестачатие] -айеи Орфоепічний словник української мови
  5. вистачати — і вистарчати, -ає, недок., вистарчити, -чить, вистачити, -чу, -чиш, док. 1》 чого і без додатка, безос.Бути достатнім для чого-небудь. 2》 перех. і без додатка, заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вистачати — ВИСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. чого і без дод., безос. Бути достатнім для чого-небудь. – Чи вистачає ж вам на прожиток? – спитав Кміта (І. Словник української мови у 20 томах
  7. вистачати — не вистача́є (не стає́) ду́ху у кого і без додатка. Хто-небудь не наважується на щось. Не вистачало духу спитати про найстрашніше, але й найважливіше: за що і хто посмів зробити таке з поетом (З. Фразеологічний словник української мови
  8. вистачати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  9. вистачати — Вистача́ти, -ча́ю, -ча́єш; ви́стачити, -тачу, -чиш, -чать чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)