втекти

втекти́

[ўтеикти]

= утекти

ўтеичу, ўтеичеш, ўтеичеимо, ўтеичеите; мин. ўт'ік, ўтеикла; нак. ўтеичи, ўтеич'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втекти — (швидкою ходою а. бігом віддалитися) побігти, розм. чкурнути, шурнути, підсил. дременути, (непомітно) щезнути, змитися// кинутися навтікача, накивати п'ятами, дати драла, дати драпака. Словник синонімів Полюги
  2. втекти — втекти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. втекти — дати драла (драпака, дьору, дьорки), жарт., зневажл.; драпонути (дременути) навтікача (навтьоки), зневажл.; дати ногам волю; дати ногам знати; жарт., накивати п’ятами; дати тягу; дати чосу, рідко; намастити (намазати) п’яти салом. Словник фразеологічних синонімів
  4. втекти — див. утекти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. втекти — ВТЕКТИ́ див. утіка́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  6. втекти — втекти́: ◊ від се́бе не втече́ш голосу сумління не загасити (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. втекти — див. тікати Словник синонімів Вусика
  8. втекти — ді́ло не втекло́ рук чиїх. Хто-небудь причетний до чогось. Як стали гомоніти по селу про голову й писаря, Грицько .. перший сповістив про це Христю й .. присягався, що те діло не втекло Чіпчиних рук (Панас Мирний). не втече́ рук чиїх, кого. Фразеологічний словник української мови
  9. втекти — ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ), ВЛИВА́ТИСЯ (УЛИВА́ТИСЯ), ВПЛИВА́ТИ (УПЛИВА́ТИ), ВТІКА́ТИ (УТІКА́ТИ) рідше. — Док.: впа́сти (упа́сти), вли́тися (ули́тися), вплисти́ (уплисти́), втекти́ (утекти́). Словник синонімів української мови
  10. втекти — Втекти́, див. втіка́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)