вірш

[в'ірш]

в'ірша, ор. в'іршеим, м. (ў) в'ірш'і, р. мн. в'ірш'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірш — ПОЕ́ЗІЯ (окремий невеликий твір, написаний ритмізованою мовою), ВІРШ, ВІ́РША заст.; ПІ́СНЯ (лірична, у музично-поетичному стилі). Перебуваючи довгий час в Бахмутській тюрмі в досить тяжкому стані, я писав там поезії в прозі (С. Словник синонімів української мови
  2. вірш — ВІРШ, а́, ч. 1. Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. І довелося знов мені На старість з віршами ховатись (Шевч., II, 1953, 45); Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує (Фр. Словник української мови в 11 томах
  3. вірш — ВІРШ, а́, ч. 1. Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. І довелося знов мені На старість з віршами ховатись (Т. Шевченко); Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вірш — 1. короткий твір, поділений на рядки, написаний ритмізованою мовою; 2. одиниця ритмічно організованої (на відміну від прози) поетичної мови – див. версет. Універсальний словник-енциклопедія
  5. вірш — Поезія; (з кількох частин) поема; (похвалібний) ода; (ущипливий, на кого) епіграма; (жартівливий) коломийка, співомовка; мн. ВІРШІ, У ФР. строфи. Словник синонімів Караванського
  6. вірш — -а, ч. 1》 Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. || заст. Вітальний віршований твір на Різдво чи Великдень, перев. з біблійним сюжетом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вірш — вірш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. ВІРШ — • ВІРШ (лат. versus — повтор, поворот) 1) Віршовий рядок, основна одиниця віршового ритму. 2) Художньо-мовна система, специфічна змістова форма поезії. На відміну від прози віршована мова має певні закономірності у внутр. ритмічній організації. Українська літературна енциклопедія
  9. вірш — Вірш, -ша і -шу; ві́рші, -шів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вірш — Вірш, -шу м. Стихъ. вірші. Стихи стихотвореніе. Латинський віршник.....як пак його?.. Ну той, за якого мене в Брацтві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші. Шевч. 299. Словник української мови Грінченка