вірш

ВІРШ, а́, ч.

1. Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків.

І довелося знов мені На старість з віршами ховатись (Т. Шевченко);

Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує (І. Франко);

Я іду в Лисиче і з тремтінням перший вірш в редакцію несу (В. Сосюра);

Першим прийшов здоровити його з Різдвом Юрко Андруський. Та ще й не просто – віршем (Василь Шевчук);

Але чому, як час почав облогу, Не йдеш війною на тирана сам? Мій вірш слабкий, він опору тривкого Не виставить запеклим ворогам (Д. Паламарчук, пер. з тв. В. Шекспіра).

2. Елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця ритмізованої, поетичної мови, що складається з певної кількості стоп, з чергуванням наголошених і ненаголошених складів.

Подеколи вірш збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці поняття різного плану (з наук.-попул. літ.).

3. Система поетичного мовлення, що має певні закономірності внутрішньої ритмічної організації та структури.

Поширений в античній поезії гекзаметр, або шестистопний дактилічний вірш, відрізняється величністю та піднесеністю (з наук.-попул. літ.).

4. Короткий абзац, підрозділ глави в Біблії.

Євангеліє від Луки, глава 12, вірш 35.

△ (1) Бі́лий (ві́льний) вірш, літ. – вірш без рим, рядки якого мають різну довжину; верлібр.

Майже у всіх поетів є твори, написані білим віршем (з навч. літ.);

[Оля:] Петро вигадав білі сонети, цебто сонети білими віршами (В. Самійленко);

Те, що Рильський прихильник класичних метрів, не виключає, однак, і його вправності в галузі вільного вірша (верлібру) (С. Крижанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірш — вірш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вірш — Поезія; (з кількох частин) поема; (похвалібний) ода; (ущипливий, на кого) епіграма; (жартівливий) коломийка, співомовка; мн. ВІРШІ, У ФР. строфи. Словник синонімів Караванського
  3. вірш — [в'ірш] в'ірша, ор. в'іршеим, м. (ў) в'ірш'і, р. мн. в'ірш'іў Орфоепічний словник української мови
  4. вірш — -а, ч. 1》 Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. || заст. Вітальний віршований твір на Різдво чи Великдень, перев. з біблійним сюжетом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ВІРШ — • ВІРШ (лат. versus — повтор, поворот) 1) Віршовий рядок, основна одиниця віршового ритму. 2) Художньо-мовна система, специфічна змістова форма поезії. На відміну від прози віршована мова має певні закономірності у внутр. ритмічній організації. Українська літературна енциклопедія
  6. вірш — 1. короткий твір, поділений на рядки, написаний ритмізованою мовою; 2. одиниця ритмічно організованої (на відміну від прози) поетичної мови – див. версет. Універсальний словник-енциклопедія
  7. вірш — ПОЕ́ЗІЯ (окремий невеликий твір, написаний ритмізованою мовою), ВІРШ, ВІ́РША заст.; ПІ́СНЯ (лірична, у музично-поетичному стилі). Перебуваючи довгий час в Бахмутській тюрмі в досить тяжкому стані, я писав там поезії в прозі (С. Словник синонімів української мови
  8. вірш — Вірш, -ша і -шу; ві́рші, -шів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вірш — ВІРШ, а́, ч. 1. Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. І довелося знов мені На старість з віршами ховатись (Шевч., II, 1953, 45); Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. вірш — Вірш, -шу м. Стихъ. вірші. Стихи стихотвореніе. Латинський віршник.....як пак його?.. Ну той, за якого мене в Брацтві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші. Шевч. 299. Словник української мови Грінченка