діжка

Значення в інших словниках

1. діжка — (велика дерев'яна посудина) (носити воду) путня, (тримати воду) кадіб, (для тіста) діжа, (з липового дерева) липівка, (невеличка для масла) діал. фаска. Словник синонімів Полюги
2. діжка — ді́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ді́жки Орфографічний словник української мови
3. діжка — Кадіб, кухва; (на тісто) діжа, (з віком) бодня, (на воду) водянка; діжечка, діжчина. Словник синонімів Караванського
4. діжка — -и, ж. 1》 Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. 2》 рідко. Те саме, що діжа 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. діжка — Баддя, балія, баривка (діал.), баривочка, баривчина, барилечко, барилка, барилко, барило, барилочка, барилочко, бариляка, барильце, барильчина, бариньчата, бодня, боденька, боденьча, водник (діжка для води), водянка, діж (з непарним числом клепок)... Словник синонімів Вусика
6. діжка — ло́пнути, як обру́ч на ді́жці, жарт. Виявитися ненадійним, нетривким, сумнівним; зазнати краху, невдачі і т. ін. Але комірник навіть не підозрював, що його план лопне, як обруч на діжці (В. Логвиненко). Фразеологічний словник української мови
7. діжка — БО́ЧКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина, перев. опукла посередині, з двома плоскими днищами), КУ́ХВА заст. Рибохвати, зажери ненаситні, нема меж їхнім апетитам. Словник синонімів української мови
8. діжка — Ді́жка, -жки, -жці; діжки́, діжо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. діжка — ДІ́ЖКА, и, ж. 1. Велика дерев’яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. Треба було.. нашаткувать другу діжку капусти (Н.-Лев., II, 1956, 182); Ганна Петрівна присунула до дверей у чулан діжку з водою (Вишня, Весна.., 1949, 15); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
10. діжка — Діжка, -ки ж. 1) ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ном. № 7137. ум. діжечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. см. діж, діжун. Словник української мови Грінченка