діжка
БО́ЧКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина, перев. опукла посередині, з двома плоскими днищами), КУ́ХВА заст. Рибохвати, зажери ненаситні, нема меж їхнім апетитам. Під час нересту цілі бочки риби насолюють, повні горища нав'ялюють, щоб потім з-під поли — на базар (О. Гончар); Мишей до біса назбігалось; Чимало й Пацюків зібралось, Старих і молодих. От в кухві тій, що з борошном стояла, Уся громада посідала... (Л. Глібов). — Пор. бари́ло, ді́жка.
ДІ́ЖКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина), ПУ́ТНЯ діал.; ДІЖНИ́ЦЯ розм., ДІЖЧИ́НА розм. (трохи менша); КА́ДІБ (КА́ДІВБ), КА́ДУБ рідше (більшого розміру); ДІЖА́ (низька, широка дерев'яна для тіста); БО́ДНЯ (дерев'яна низька з віком, іноді з замком); ШАПЛИ́К (невелика дерев'яна без верхнього дна); ЛИПІ́ВКА, ЛИП'Я́НКА (з липового дерева); ФА́СКА діал. (невелика для масла, сиру). Густий жовтий та білий мед у діжках сповнював запашним духом усі комори (О. Донченко); Від входу по кутах ватарника стоїть посуд: путні на молоко, бодні з гуслянкою (Г. Хоткевич); Юхрим, вивалюючи плечем і лобом двері, вилетів з хати, зачепився в сінях за діжницю, упав (М. Стельмах); Одним оком все поглядає (Олька) на маму, що місить тісто в діжчині (Ірина Вільде); В кутку коло дверей стояв кадіб з капустою (М. Коцюбинський); В притворі стояли високі липові кадовби (Ф. Бурлака); Бондар, той просто каже: я вдома зроблю за день кадуб, десять рублів у кишені (К. Гордієнко); Тісто в діжі підійшло високо вгору (Є. Гуцало); Є ще дві бодні липового меду (Григорій Тютюнник); На перехресті стежок стояв шаплик великий з водою (А. Головко); Закололи, значить, того кабана.. -- сало в липівку, м'ясо в діжку (Остап Вишня); Викопала (баба) і заповітну лип'янку з медом (О. Копиленко); Ставить (незнайомий) на стіл велику бутлю горілки... Фаску масла кладе, бринзи (Г. Хоткевич). — Пор. бо́чка.
Значення в інших словниках
- діжка — (велика дерев'яна посудина) (носити воду) путня, (тримати воду) кадіб, (для тіста) діжа, (з липового дерева) липівка, (невеличка для масла) діал. фаска. Словник синонімів Полюги
- діжка — ді́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ді́жки Орфографічний словник української мови
- діжка — Кадіб, кухва; (на тісто) діжа, (з віком) бодня, (на воду) водянка; діжечка, діжчина. Словник синонімів Караванського
- діжка — [д’іжка] -жкие, д. і м. д'із'ц'і, мн. -жки, -жок дв'і д'іжкие Орфоепічний словник української мови
- діжка — -и, ж. 1》 Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. 2》 рідко. Те саме, що діжа 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- діжка — Баддя, балія, баривка (діал.), баривочка, баривчина, барилечко, барилка, барилко, барило, барилочка, барилочко, бариляка, барильце, барильчина, бариньчата, бодня, боденька, боденьча, водник (діжка для води), водянка, діж (з непарним числом клепок)... Словник синонімів Вусика
- діжка — ло́пнути, як обру́ч на ді́жці, жарт. Виявитися ненадійним, нетривким, сумнівним; зазнати краху, невдачі і т. ін. Але комірник навіть не підозрював, що його план лопне, як обруч на діжці (В. Логвиненко). Фразеологічний словник української мови
- діжка — Ді́жка, -жки, -жці; діжки́, діжо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- діжка — ДІ́ЖКА, и, ж. 1. Велика дерев’яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. Треба було.. нашаткувать другу діжку капусти (Н.-Лев., II, 1956, 182); Ганна Петрівна присунула до дверей у чулан діжку з водою (Вишня, Весна.., 1949, 15); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- діжка — Діжка, -ки ж. 1) ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ном. № 7137. ум. діжечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. см. діж, діжун. Словник української мови Грінченка