елемент
елеме́нт
I [еилеимент]
-нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў (у конкретному значенні)
II [еилеимент]
-нту, м. (на) -н'т'і (в абстрактному і збірному значеннях)
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- елемент — Елемент: — тут: сфера, середовище [19] Словник з творів Івана Франка
- елемент — елеме́нт 1 іменник чоловічого роду у конкретному значенні елеме́нт 2 іменник чоловічого роду в абстрактному і збірному значеннях Орфографічний словник української мови
- елемент — (хемічний) у. первень; (системи) складник, інгредієнт, деталь, риса, аспект; (електричний) батерія, гальванічний елемент, сов. батарея; мн. ЕЛЕМЕНТИ, (знань) основи, ази, початки; (паразитичні) верстви, прошарки. Словник синонімів Караванського
- елемент — ч. 1》 род. -а, хім. Сукупність атомів, ядра яких мають однакове протонне число (однаковий заряд їхніх ядер). Біогенні елементи — елементи, необхідні для успішного протікання реакцій біохімічного окиснення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- елемент — Первень Словник чужослів Павло Штепа
- елемент — елеме́нт (від лат. elementum – первісна речовина) 1. У давньоримській філософії стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 2. Складова будь-чого цілого. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
- елемент — ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. Словник синонімів української мови
- елемент — Елеме́нт, -ту; -ме́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- елемент — ЕЛЕМЕ́НТ, а, ч. 1. хім. Проста речовина, яка не розкладається звичайними хімічними методами на простіші частини. Прості речовини — мідь, кисень, сірка, хлор і т. д. називаються інакше елементами (Підручник дезинф. Словник української мови в 11 томах
- елемент — рос. элемент (від латин. elemen-tum — первісна речовина) — 1. У давньоримській філософії — стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 2. Поняття об'єкта, що входить до складу визначеної системи і розглядається у її межах як неподільне. 3. Складова будь-чого єдиного, цілого. Eкономічна енциклопедія