елемент
ЕЛЕМЕ́НТ, а, ч.
1. хім. Проста речовина, яка не розкладається звичайними хімічними методами на простіші частини.
Прості речовини — мідь, кисень, сірка, хлор і т. д. називаються інакше елементами (Підручник дезинф., 1953, 16);
За останні роки таблиця Менделєєва поповнилась ще дев’ятьма новими елементами (Наука.., 10, 1956, 9).
2. Складова частина чого-небудь.
Сівозміни — це один з найважливіших елементів системи землеробства (Наука.., 6, 1959, 32);
Мовні елементи народнопоетичної творчості були, є і будуть животворним ферментом літератури (Рильський, III, 1956, 68);
Попередня історія, історична біографія персонажа — важливий елемент його характеристики (Літ. газ., 25. XI 1953, 3);
// спец. Деталь якого-небудь спорудження, обладнання, механізму.
Одним з провідних напрямів у тематиці робіт учених, які працюють в галузі технічних наук, були дослідження з проблем міцності матеріалів і елементів машин та конструкцій (Наука.., 12, 1957, 8);
// Окрема сторона, риса чого-небудь.
Ви розповідали мені план одної драми.., потім — елементи з нього я пізнала в «Кам’яній душі» (Л. Укр., V, 1956, 433);
Він не помічав за собою елементів честолюбства (Ле, С. Голубар, 1950, 42);
Влиття західноукраїнського структурного елемента у різні стилі української літературної мови продовжується і в наш час (Мовозн., XVIII, 1963,14).
3. тільки мн., книжн. Основи чого-небудь, початкові знання в якій-небудь галузі.
Елементи мовознавства; Елементи математики.
4. збірн. і мн. Представники якої-небудь соціальної групи.
..найбільш витримані принципіально і найбільш соціал-демократичні елементи інтелігенції лишилися вірні РСДРП (Ленін, 15,1949, 309);
— Так треба ж брати її, владу, значить! — аж гукнув Оксентій. — Чому ви, робочі, ви ж таки — передовий елемент, .. не візьмете її в городі, а тоді б і ми на селі? (Смолич, Мир.., 1958, 64).
5. розм. Про людину, особу (перев. з негативними рисами).
Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Він і відсталий елемент, він і Кова-лівку назад тягне (Кучер, Трудна любов, 1960, 24).
6. Прилад для одержання електричного струму за рахунок енергії, що виділяється при хімічній реакції.
Нове джерело електрики — елемент — давало електричну енергію за рахунок енергії, що виділяється при хімічній реакції (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 28);
Першими практично діючими джерелами струму були гальванічні елементи (Фізика, II, 1957, 45).
Значення в інших словниках
- елемент — Елемент: — тут: сфера, середовище [19] Словник з творів Івана Франка
- елемент — елеме́нт 1 іменник чоловічого роду у конкретному значенні елеме́нт 2 іменник чоловічого роду в абстрактному і збірному значеннях Орфографічний словник української мови
- елемент — (хемічний) у. первень; (системи) складник, інгредієнт, деталь, риса, аспект; (електричний) батерія, гальванічний елемент, сов. батарея; мн. ЕЛЕМЕНТИ, (знань) основи, ази, початки; (паразитичні) верстви, прошарки. Словник синонімів Караванського
- елемент — I [еилеимент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў (у конкретному значенні) II [еилеимент] -нту, м. (на) -н'т'і (в абстрактному і збірному значеннях) Орфоепічний словник української мови
- елемент — ч. 1》 род. -а, хім. Сукупність атомів, ядра яких мають однакове протонне число (однаковий заряд їхніх ядер). Біогенні елементи — елементи, необхідні для успішного протікання реакцій біохімічного окиснення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- елемент — Первень Словник чужослів Павло Штепа
- елемент — елеме́нт (від лат. elementum – первісна речовина) 1. У давньоримській філософії стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 2. Складова будь-чого цілого. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
- елемент — ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. Словник синонімів української мови
- елемент — Елеме́нт, -ту; -ме́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- елемент — рос. элемент (від латин. elemen-tum — первісна речовина) — 1. У давньоримській філософії — стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 2. Поняття об'єкта, що входить до складу визначеної системи і розглядається у її межах як неподільне. 3. Складова будь-чого єдиного, цілого. Eкономічна енциклопедія