елемент
елеме́нт
ч.
1》 род. -а, хім. Сукупність атомів, ядра яких мають однакове протонне число (однаковий заряд їхніх ядер).
Біогенні елементи — елементи, необхідні для успішного протікання реакцій біохімічного окиснення.
Гальванічний елемент — хімічне джерело струму, яке складається з електродів і електроліту, уміщених в одну посудину.
Радіоактивний елемент — хімічний елемент, який може піддаватися радіоактивному розпаду.
Токсичні елементи — хімічні елементи, які здатні нагромаджуватися у харчових продуктах та організмі людини та за певних концентрацій можуть викликати токсикози різного ступеня.
Хімічний елемент — сукупність елементарних частинок, характерна для атома певної речовини, що має свій знак і порядковий номер у періодичній системі хімічних елементів Д. І. Менделєєва або Міжнародній таблиці хімічних елементів (довга форма).
2》 род. -а. Складова частина чого-небудь.
|| спец. Деталь якого-небудь спорудження, обладнання, механізму.
|| Окрема грань, риса чого-небудь.
Графічний елемент — складова частина об'єкта, яка може використовуватися для побудови відтворюваного зображення.
Елемент даних — у системах обробки інформації – порція даних, в контексті використання якої відсутній спосіб виділення з неї порції, відмінної від неї самої.
Елемент інтегрованої мікросхеми — частина інтегрованої мікросхеми, що виконує певні функції і не може бути виділена як самостійний виріб.
Елемент пам'яті — в системах обробки інформації – пристрій, що зберігає найменшу одиницю даних.
Елемент програми спец. — структурна одиниця програми: блок, процедура, цикл, оператор.
Керований елемент — елемент об'єкта керування або автоматизованої системи (АС).
Керівний елемент — елемент, що реалізує процес керування.
Основний елемент — елемент об'єкта, системи, необхідний для виконання основних функцій без використання резерву.
Резервний елемент — елемент, призначений для виконання функцій основного елемента в разі його відмови.
3》 Неподільна одиниця множини.
4》 род. -у, тільки мн., книжн. Основи чого-небудь, початкові знання в якій-небудь галузі. Елементи мовознавства.
5》 род. -у, збірн. і мн. Представники якої-небудь соціальної групи.
6》 род. -а, розм. Про людину, особу (перев. з негативними рисами).
7》 род. -а. Прилад для одержання електричного струму за рахунок енергії, що виділяється внаслідок хімічної реакції. Сухий елемент.
8》 Те саме, що батарейка 2).
9》 Джерело струму у портативній радіоапаратурі, кварцевих годинниках тощо.
Значення в інших словниках
- елемент — Елемент: — тут: сфера, середовище [19] Словник з творів Івана Франка
- елемент — елеме́нт 1 іменник чоловічого роду у конкретному значенні елеме́нт 2 іменник чоловічого роду в абстрактному і збірному значеннях Орфографічний словник української мови
- елемент — (хемічний) у. первень; (системи) складник, інгредієнт, деталь, риса, аспект; (електричний) батерія, гальванічний елемент, сов. батарея; мн. ЕЛЕМЕНТИ, (знань) основи, ази, початки; (паразитичні) верстви, прошарки. Словник синонімів Караванського
- елемент — I [еилеимент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў (у конкретному значенні) II [еилеимент] -нту, м. (на) -н'т'і (в абстрактному і збірному значеннях) Орфоепічний словник української мови
- елемент — Первень Словник чужослів Павло Штепа
- елемент — елеме́нт (від лат. elementum – первісна речовина) 1. У давньоримській філософії стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 2. Складова будь-чого цілого. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
- елемент — ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. Словник синонімів української мови
- елемент — Елеме́нт, -ту; -ме́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- елемент — ЕЛЕМЕ́НТ, а, ч. 1. хім. Проста речовина, яка не розкладається звичайними хімічними методами на простіші частини. Прості речовини — мідь, кисень, сірка, хлор і т. д. називаються інакше елементами (Підручник дезинф. Словник української мови в 11 томах
- елемент — рос. элемент (від латин. elemen-tum — первісна речовина) — 1. У давньоримській філософії — стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 2. Поняття об'єкта, що входить до складу визначеної системи і розглядається у її межах як неподільне. 3. Складова будь-чого єдиного, цілого. Eкономічна енциклопедія