1. Орфоепічний словник української мови

збліднути

зблі́днути

[збл’іднутие]

-ну, -неиш; мин. збл'ід, збл'ідла і -нуў, -нула; нак. -дние, -д(‘)н'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збліднути — зблі́днути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збліднути — -ну, -неш; мин. ч. зблід, -ла, -ло, мн. зблідли; док. 1》 Втратити природний колір обличчя, стати блідішим. || Змарніти. 2》 перен. Стати світлішим або менш яскравим. || Втратити виразність, барвистість. || Втратити свіжість, яскравість кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збліднути — ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ (МЕ́РКТИ), МЕ́РХНУТИ (МЕ́РХТИ), БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло)... Словник синонімів української мови
  4. збліднути — ЗБЛІ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. зблід, ла, ло, мн. зблідли; док. 1. Втратити природний колір обличчя, стати блідішим. Погонич вибирав з сіна гарбузці й викидав на шлях. В Балабухи душа неначе вмерла. Він зблід, потім почервонів, потім, знов зблід (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. збліднути — Збліднути, -ну, -неш гл. Поблѣднѣть. Княгиня з переляку зблідла як стіна. Стор. МПр. 81. Словник української мови Грінченка