збліднути
зблі́днути
-ну, -неш; мин. ч. зблід, -ла, -ло, мн. зблідли; док.
1》 Втратити природний колір обличчя, стати блідішим.
|| Змарніти.
2》 перен. Стати світлішим або менш яскравим.
|| Втратити виразність, барвистість.
|| Втратити свіжість, яскравість кольору.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збліднути — зблі́днути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- збліднути — [збл’іднутие] -ну, -неиш; мин. збл'ід, збл'ідла і -нуў, -нула; нак. -дние, -д(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
- збліднути — ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ (МЕ́РКТИ), МЕ́РХНУТИ (МЕ́РХТИ), БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло)... Словник синонімів української мови
- збліднути — ЗБЛІ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. зблід, ла, ло, мн. зблідли; док. 1. Втратити природний колір обличчя, стати блідішим. Погонич вибирав з сіна гарбузці й викидав на шлях. В Балабухи душа неначе вмерла. Він зблід, потім почервонів, потім, знов зблід (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- збліднути — Збліднути, -ну, -неш гл. Поблѣднѣть. Княгиня з переляку зблідла як стіна. Стор. МПр. 81. Словник української мови Грінченка