знівечити

Значення в інших словниках

1. знівечити — зні́вечити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. знівечити — див. зіпсувати Словник синонімів Вусика
3. знівечити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Поламати або зіпсувати що-небудь, зробити непридатним для використання, вжитку. 2》 розм. Скалічити, заподіявши фізичних або моральних травм. || перен. Викривити, спотворити що-небудь неправильним викладом, поясненням і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знівечити — ЗНІ́ВЕЧИТИ див. зні́вечувати. Словник української мови у 20 томах
5. знівечити — ВИКРИВЛЯ́ТИ (подавати, показувати що-небудь у неправильному, перекрученому вигляді), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ, ПІДТАСО́ВУВАТИ (перев. про ідею, факти); ВУЛЬГАРИЗУВА́ТИ (пояснюючи спрощено, примітивно, викривляти зміст чого-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
6. знівечити — Зні́вечити, -вечу, -вечиш, -вечать; зні́веч, зні́вечмо, зні́вечте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. знівечити — ЗНІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Поламати або зіпсувати що-небудь, зробити непридатним для використання, вжитку. Баба буде плакати, Будуть сльози капати, Знівечать кожух (Гл., Вибр., 1951, 238); — От, прокляті, каторжні!.. Словник української мови в 11 томах
8. знівечити — Знівечити, -чу, -чиш гл. Испортить; изуродовать, искалѣчить. Знівечив чоловіка. Ном. № 4021. Десять літ неволі... знівечили, убили мою віру і надію. Шевч. (О. 1861. X. 8). Словник української мови Грінченка