знівечити
ЗНІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Поламати або зіпсувати що-небудь, зробити непридатним для використання, вжитку.
Баба буде плакати, Будуть сльози капати, Знівечать кожух (Гл., Вибр., 1951, 238);
— От, прокляті, каторжні!.. через них держално знівечила…— на весь голос гукала молодиця — й кинула в свиноту надтріснутим держалном (Мирний, І, 1949, 129);
Од клуні стовбичать тільки в бур’янах кілля та сохи. Тини порозтягали люди, сад знівечила скотина та дітвора (Вас., І, 1959, 268).
2. розм. Скалічити, заподіявши фізичних або моральних травм.
— Бачите: ось і невільницьке тавро на лобі. На все життя, до смерті; знівечили [татари], випалили червоним залізом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 476);
Йому було радісно, що чорна сила.. була зовсім не Німеччиною, а тільки мерзенним згустком підлості, упирем, який вп’явся в її тіло, обдурив її людей, знівечив їхні душі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 113);
// перен. Викривити, спотворити що-небудь неправильним викладом, поясненням і т. ін.
Драматичний сюжет може або розкрити, образно поглибити ідею, дати їй художнє життя, душу, або знівечити її, викривити (Літ. газ., 25.XI 1953, 2).
3. перен. Скривдити, зганьбити кого-небудь.
[3-й парубок:] Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (Вас., III, 1960, 16).
4. перен. Призвести до загибелі, знищити, загубити кого-, що-небудь.
Красу свою знівечиш, літа свої марне стратиш (Барв., Опов.., 1902, 93);
Скільки талантів, скільки ж то юних ентузіастів зім’яла на моїх очах, знівечила й передчасно загнала в сиру матінку-землю жорстока і безглузда буржуазно-капіталістична дійсність! (Козл., Сонце.., 1957, 97);
Коли б же то знаття! Десятою дорогою обминула б тебе, як обходять люди грузьку трясовину. А так засмоктав ти мене, безсердечний, знівечив усе моє життя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 36);
— Скількох людей вони [фашисти] посиротили, скільки нашої молоді погнали на каторгу… А скільки вкрали, знівечили людських надій, сподівань, прекрасних планів! (Гончар, III, 1959, 135).
Значення в інших словниках
- знівечити — зні́вечити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- знівечити — див. зіпсувати Словник синонімів Вусика
- знівечити — [з(')н’івеичиетие] -чу, -чиеш; нак. -еич, -еичтеи Орфоепічний словник української мови
- знівечити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Поламати або зіпсувати що-небудь, зробити непридатним для використання, вжитку. 2》 розм. Скалічити, заподіявши фізичних або моральних травм. || перен. Викривити, спотворити що-небудь неправильним викладом, поясненням і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знівечити — ЗНІ́ВЕЧИТИ див. зні́вечувати. Словник української мови у 20 томах
- знівечити — ВИКРИВЛЯ́ТИ (подавати, показувати що-небудь у неправильному, перекрученому вигляді), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ, ПІДТАСО́ВУВАТИ (перев. про ідею, факти); ВУЛЬГАРИЗУВА́ТИ (пояснюючи спрощено, примітивно, викривляти зміст чого-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
- знівечити — Зні́вечити, -вечу, -вечиш, -вечать; зні́веч, зні́вечмо, зні́вечте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знівечити — Знівечити, -чу, -чиш гл. Испортить; изуродовать, искалѣчить. Знівечив чоловіка. Ном. № 4021. Десять літ неволі... знівечили, убили мою віру і надію. Шевч. (О. 1861. X. 8). Словник української мови Грінченка