1. Орфоепічний словник української мови

зустрічний

зустрі́чний

[зустр’ічнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зустрічний — зустрі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зустрічний — -а, -е. 1》 Який рухається назустріч. || у знач. ім. зустрічний, -ного, ч.; зустрічна, -ної, ж. Людина, яка зустрічається, трапляється кому-небудь на шляху. || Розташований поблизу шляху, яким хто-небудь іде або їде. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зустрічний — ЗУСТРІ́ЧНИЙ (який рухається назустріч або має напрям руху, протилежний чомусь), СТРІ́ЧНИЙ розм., ПЕРЕСТРІ́ЧНИЙ діал.; СУПРОТИ́ВНИЙ (про вітер, течію тощо). З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (М. Словник синонімів української мови
  4. зустрічний — Зустрі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зустрічний — ЗУСТРІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який рухається назустріч. На околиці парку довідались у зустрічної жінки, де саме вулиця Коцюбинського (Олесь Донченко, V, 1957, 259); З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (Микола Трублаїні, Глиб. Словник української мови в 11 томах
  6. зустрічний — Зустрічний, -а, -е Встрѣчный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький? Кв. II. 40. Словник української мови Грінченка