1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зустрічний

зустрі́чний

-а, -е.

1》 Який рухається назустріч.

|| у знач. ім. зустрічний, -ного, ч.; зустрічна, -ної, ж. Людина, яка зустрічається, трапляється кому-небудь на шляху.

|| Розташований поблизу шляху, яким хто-небудь іде або їде.

|| Який має протилежний якомусь рухові, якійсь дії напрям. Зустрічний рух. Зустрічні перевезення.

|| Який дме в обличчя, проти напрямку руху (про вітер). Зустрічне фрезерування.

2》 Здійснюваний у відповідь на яку-небудь дію, захід і т. ін.

Зустрічна провина — в цивільному кодексі – провина потерпілого, яка обумовила виникнення збитку або збільшення його розміру.

Зустрічна пропозиція бірж. — відповідь на пропозицію (оферт), що містить власну пропозицію про умови укладення угоди.

Зустрічна торгівля — товарообмін між країнами з нерозвинутою банківською системою.

Зустрічне виконання зобов'язань — виконання зобов'язань однією з сторін, яке відповідно до угоди обумовлене виконанням своїх зобов'язань іншою стороною.

Зустрічний позов юр. — позов, що подається відповідачем до позивача в той самий суд для одночасного розгляду.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зустрічний — зустрі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зустрічний — [зустр’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. зустрічний — ЗУСТРІ́ЧНИЙ (який рухається назустріч або має напрям руху, протилежний чомусь), СТРІ́ЧНИЙ розм., ПЕРЕСТРІ́ЧНИЙ діал.; СУПРОТИ́ВНИЙ (про вітер, течію тощо). З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (М. Словник синонімів української мови
  4. зустрічний — Зустрі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зустрічний — ЗУСТРІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який рухається назустріч. На околиці парку довідались у зустрічної жінки, де саме вулиця Коцюбинського (Олесь Донченко, V, 1957, 259); З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (Микола Трублаїні, Глиб. Словник української мови в 11 томах
  6. зустрічний — Зустрічний, -а, -е Встрѣчный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький? Кв. II. 40. Словник української мови Грінченка