зустрічний

ЗУСТРІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який рухається назустріч.

На околиці парку довідались у зустрічної жінки, де саме вулиця Коцюбинського (Олесь Донченко, V, 1957, 259);

З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 140);

// у знач. ім. зустрічний, ного, чол.; зустрічна, ної, жін. Людина, яка зустрічається, трапляється кому-небудь на шляху.

А зустрічний каже: — Як же ми розійдемося, коли місточок узенький; вертай ти назад (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 146);

Кіра не йшла, а пересувалася легким кроком, ніби пливла, вдало маневруючи серед зустрічних... (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 245);

// Розташований поблизу шляху, яким хто-небудь іде або їде.

Коли посутеніло, з передніх возів фурмани почали забігати до зустрічних хаток, садиб (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 59);

// Який має протилежний якомусь рухові, якійсь дії напрям.

Зустрічний рух; Зустрічні перевезення;

// Який дме в обличчя, проти напрямку руху (про вітер).

Хоч сонце ще високо, але дужчає мороз, починається зустрічний вітер (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 236).

▲ Зустрічне фрезерування, спец. — спосіб фрезерування, при якому напрям обертання фрези протилежний рухові подачі.

При попутному фрезеруванні чистота поверхні краща, ніж при зустрічному (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 50).

2. Здійснюваний у відповідь на яку-небудь дію, захід і т. ін.

Відповісти зустрічною репресією на той момент ми не могли (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 198).

Зустрічний план — зобов’язання перевиконати державний план.

— Щоб міцніли, могутніли Ради, щоб розбити ворожий туман, побратимки, повинні ми дати і зустрічний свій промфінплан (Володимир Сосюра, I, 1957, 486);

Зустрічний позов, юр. — позов, що подається відповідачем до позивача в той самий суд для одночасного розгляду.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me