кадило

Значення в інших словниках

1. кадило — кади́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. кадило — 1. Те саме, що ладан; 2. Те саме, що кадильниця Словник церковно-обрядової термінології
3. кадило — -а, с. 1》 Металевий посуд на довгих ланцюжках із прорізною накривкою для куріння ладаном під час відправи православного й католицького релігійного культу. 2》 Однорічна трав'яниста рослина, квітки якої розкриваються вночі й сильно, приємно пахнуть. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кадило — кади́ло: ◊ < потрібно > як вме́рлому кади́ло → вмерлий Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кадило — Не боїться чорт кадила, але кропила. Вірування простолюддя, що свячена вода має силу прогнати чорта, а кадило ні. Не поможе бабі й кадило, коли бабу сказило. Злої вдачі не направиш і святими ритуалами. Не тикай йому кадило, бо йому ніс заступило. Приповідки або українсько-народня філософія
6. кадило — А, ч. Автомобіль «Opel Kadett». Їду на якомусь грьобаному кадилі і ще щось пікає. Словник сучасного українського сленгу
7. кадило — роздму́хувати (роздува́ти) / роздму́хати (розду́ти) кади́ло. 1. зневажл. Знімати навколо чогось галас, балачки і т. ін. Пан радник таки хоче роздмухати кадило? Ну, що ж! Тим гірше для нього (І. Кулик). 2. Розширювати яке-небудь починання, справу. Фразеологічний словник української мови
8. кадило — КАДИ́ЛО, а, с. 1. Металевий посуд на довгих ланцюжках із прорізною накривкою для куріння ладаном під час відправи православного й католицького релігійного культу. Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти (Шевч. Словник української мови в 11 томах
9. кадило — Кадило, -ла с. 1) Кадильница. Дяк співа, попи з кадилами, з кропилом. Шевч. З кадила дим по церкві пішов. 2) Ѳиміамъ, ладонь. Дурному персвазія, а умерлому кадило, то все єдно. Ном. № 12967. 3) раст. Melittis Mellissophyllum L. ЗЮЗО. І. 128. 4) — дике. раст. Lamium maculatum. Лв. 99. Словник української мови Грінченка