карний

Значення в інших словниках

1. карний — (який стосується судових органів) кримінальний. Словник синонімів Полюги
2. карний — ка́рний прикметник Орфографічний словник української мови
3. карний — Ка́рний. Дисциплінований, відповідальний. В “Національній Раді нашій повинні лунати всі думки і погляди національно сьвідомих гуртків наших, бо тоді доперво така організація наша була б висловом думок всеї нашої національної громади... Українська літературна мова на Буковині
4. карний — Кримінальний, злочинний; Р каральний. Словник синонімів Караванського
5. карний — -а, -е. 1》 юр. Який учинив злочин проти життя і майна. || у знач. ім. карний, -ного, ч. Той, хто вчинив злочин проти життя й майна. 2》 юр. Який становить замах на життя і майно. 3》 юр. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. карний — ЗЛОЧИ́ННИЙ (який є злочином, містить у собі злочин), ЗЛОЧИ́ННИЦЬКИЙ, ЗЛОДІ́ЙСЬКИЙ, КА́РНИЙ юр., КРИМІНА́ЛЬНИЙ юр. (пов'язаний із замахом на життя та майно). Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (А. Словник синонімів української мови
7. карний — Ка́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. карний — КА́РНИЙ, а, е. 1. юр. Який учинив злочин проти життя та майна. Від карного елемента армію звільнив революційний трибунал (Панч, О. Пархом., 1939, 91); Одвернулась [дівчинка] до вікна, глухо вела далі: — Мій татусь служив на залізниці. В міліції. Словник української мови в 11 томах
9. карний — Карний, -а, -е Наказуемый, уголовный. Словник української мови Грінченка