карний
ка́рний
-а, -е.
1》 юр. Який учинив злочин проти життя і майна.
|| у знач. ім. карний, -ного, ч. Той, хто вчинив злочин проти життя й майна.
2》 юр. Який становить замах на життя і майно.
3》 юр. Пов'язаний із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя і майна. Карна справа. Карне судочинство.
4》 рідко. Те саме, що каральний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карний — (який стосується судових органів) кримінальний. Словник синонімів Полюги
- карний — ка́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- карний — Ка́рний. Дисциплінований, відповідальний. В “Національній Раді нашій повинні лунати всі думки і погляди національно сьвідомих гуртків наших, бо тоді доперво така організація наша була б висловом думок всеї нашої національної громади... Українська літературна мова на Буковині
- карний — Кримінальний, злочинний; Р каральний. Словник синонімів Караванського
- карний — [карнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- карний — ЗЛОЧИ́ННИЙ (який є злочином, містить у собі злочин), ЗЛОЧИ́ННИЦЬКИЙ, ЗЛОДІ́ЙСЬКИЙ, КА́РНИЙ юр., КРИМІНА́ЛЬНИЙ юр. (пов'язаний із замахом на життя та майно). Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (А. Словник синонімів української мови
- карний — Ка́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- карний — КА́РНИЙ, а, е. 1. юр. Який учинив злочин проти життя та майна. Від карного елемента армію звільнив революційний трибунал (Панч, О. Пархом., 1939, 91); Одвернулась [дівчинка] до вікна, глухо вела далі: — Мій татусь служив на залізниці. В міліції. Словник української мови в 11 томах
- карний — Карний, -а, -е Наказуемый, уголовный. Словник української мови Грінченка