картопля

Значення в інших словниках

1. картопля — карто́пля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. картопля — Бараболя, бульба, д. картоха, мандибурка; (один плід) картоплина. Словник синонімів Караванського
3. картопля — -і, ж. 1》 Однорічна трав'яниста рослина з їстівними бульбами, багатими на крохмаль. 2》 збірн. Бульби цієї рослини, що вживаються як їжа та як корм для тварин. Картопля в кожушках (мундирах) — варена картопля, з якої не знято шкірки. Ніс картоплею — про товстий, великий, негарний ніс. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. картопля — Бараболя, бульба, груля Словник чужослів Павло Штепа
5. картопля — КАРТО́ПЛЯ, і, ж. 1. Однорічна трав'яниста рослина родини пасльонових з їстівними бульбами, багатими на крохмаль, аскорбінову кислоту, мінеральні речовини. Словник української мови у 20 томах
6. картопля — картопля → картофля Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. картопля — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових, походить із Пд. Америки, овочева, кормова і технічна культура; підземні пагони з бульбами; вирощують в районах з помірним кліматом задля бульб (містять до 20% сухих речовин: крохмаль, цукри... Універсальний словник-енциклопедія
8. картопля — Карто́пля, -плі, -лею; карто́плі́, -топе́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. картопля — КАРТО́ПЛЯ, і, ж. 1. Однорічна трав’яниста рослина з їстівними бульбами, багатими на крохмаль. По невеличких огородах, наче сторожі, стояли широкоголові соняшники, поміж ними, як рута, зеленіли кущі картоплі (Мирний, IV, 1955, 205)... Словник української мови в 11 томах
10. картопля — Карто́пля, -лі ж. Картофель. А чиєю кров'ю тая земля напоєна, що картоплю родить? Шевч. Тут же був хрін, ріпа, картопля, що вже швидко хліб святий з світа божого зжене. Кв. ум. картопелька. А на Січі мудрий німець картопельку садить. Шевч. ІІ. 69. см. бараболя, бульба, буришка, мандибурка. Словник української мови Грінченка