1. Орфоепічний словник української мови

клаптик

кла́птик

[клаптиек]

-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клаптик — кла́птик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. клаптик — див. залишок Словник синонімів Вусика
  3. клаптик — -а, ч. Зменш. до клапоть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клаптик — КЛА́ПТИК, а, ч. Зменш. до кла́поть. Ні, ні, вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу (Т. Шевченко); Слідчий .. дістав із шухляди пачку махорки, одірвав од газети чималий клаптик і відсипав на нього на добру цигарку махорки (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. клаптик — ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. Словник синонімів української мови
  6. клаптик — КЛА́ПТИК, а, ч. Зменш. до кла́поть. Ні, ні, вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу (Шевч., II, 1953, 152); Сніг холодними клаптиками впав на її гаряче лице й трохи прохолодив його (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. клаптик — Клаптик, -ка м. ум. отъ клапоть. Словник української мови Грінченка