клаптик

ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал. (невелика); ПО́ЛЕ (використовується з певною метою); ПЛОЩА́ДКА (невелика, рівна); ЛА́ТКА (невелика або така, що чимось відрізняється від сусідніх); ПОДІ́ЛОК діал., заст. (виділена у користування селянській родині); ПО́СТАТЬ (яку обробляє один жнець, полільник тощо). Скоро вся ділянка вкрилася, мов письменами якимись незрозумілими, зигзагами світло-зелених покосів (Г. Хоткевич); На заповідній дільниці росли столітні дуби й сосни (О. Донченко); — Коли б тобі щаслива доля, -- Сказав ласкаво чоловік, -- Дала шматок такого поля — Ти б, синку, сіяв цілий вік! (Л. Глібов); Він шукає тієї сили, що віяла колись од вільного степу, шукає високої тирси і не знаходить нічого, — саму понуру поорану площину (Б. Грінченко); По кряжу над урвищем зберігся чималий клапоть цілини, — буде намети де ставити (О. Гончар); Невеликі все то клаптики були, одні свіжо заскороджені, другі злегка прикриті зеленою рослиною (Панас Мирний); У поповім городчику приріз зеленіє (коломийка); Мірянка була готова.. Графська земля лишилася вишита кольоровими коликами, і на кожному з них число парцели (О. Маркуш); Купив (емігрант) кілька будинків і взагалі займався спекуляцією — торгував парцелями і домами (С. Масляк); Десь восени мати вибирала на городі підмет — невелику ділянку землі (В. Минко); Поля зрошення; А женихи тим часом всі бавились там, де звичайно, — При Одісеєвім домі, на втоптаній добре площадці (переклад Бориса Тена); Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила (С. Чорнобривець); Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким поділком він простягсь аж до річки (Б. Грінченко); Приїхав (економ) до постаті, став снопи лічити (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клаптик — кла́птик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. клаптик — див. залишок Словник синонімів Вусика
  3. клаптик — [клаптиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. клаптик — -а, ч. Зменш. до клапоть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клаптик — КЛА́ПТИК, а, ч. Зменш. до кла́поть. Ні, ні, вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу (Т. Шевченко); Слідчий .. дістав із шухляди пачку махорки, одірвав од газети чималий клаптик і відсипав на нього на добру цигарку махорки (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. клаптик — КЛА́ПТИК, а, ч. Зменш. до кла́поть. Ні, ні, вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу (Шевч., II, 1953, 152); Сніг холодними клаптиками впав на її гаряче лице й трохи прохолодив його (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. клаптик — Клаптик, -ка м. ум. отъ клапоть. Словник української мови Грінченка