1. Орфоепічний словник української мови

коліно

колі́но

[коул’іно]

-на, м. (на) -н'і, ор. мн. -намие/ -н'мие

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коліно — колі́но іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. коліно — (ламана лінія) заворот, закрут; УР. покоління, рід; (витівка) штука, коник, колінце; (у музиці) частина, розділ, (у танці) фігура. Словник синонімів Караванського
  3. коліно — див. вигин Словник синонімів Вусика
  4. коліно — -а, с. 1》 Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. Коліно бігуна мед. — стан при якому надколінок при рухах треться об стегнову кістку, а не ковзає між її виростками. || Частина одягу, що прикриває це місце ноги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коліно — 1. В танцювальній музиці — частина, яка відповідає певній танцювальній фігурі. 2. Повністю або частково завершена частина простої двочастинної або тричастинної форми. Перше... Словник-довідник музичних термінів
  6. коліно — КОЛІ́НО, а, с. 1. Суглоб, що з'єднує стегнову й гомілкову кістки; місце згину ноги. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний); Тоді я впала на коліна... Словник української мови у 20 томах
  7. коліно — коліно: ◊ <�ли́сий> як коліно → лисий ◊ на те́плі коліна запроси́ти запросити на любовну зустріч (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. коліно — Виїде колін не підскочиш, бо й коліна скачуть. Неможливого не зробиш, бо понад твої сили. Не вдавай мудрого, бо твоя дурнота тягнеться за тобою. З коліна тобі грошей не вилуплю. Боронився довжник перед вірителем. По коліна заліз у довги. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. коліно — в деся́тому колі́ні, перев. зі сл. ро́дич, наща́док і под. Який перебуває в дуже далеких родинних зв’язках. (Гострохвостий:) Для Вас, Єфросино Сидорівно, я готовий познакомитись (познайомитись) з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Фразеологічний словник української мови
  10. коліно — ЗА́КРУТ (крутий поворот, вигин — перев. річки, дороги), КОЛІ́НО, ЛУКА́, ЗАЛО́М, ЗА́ВОРО́Т, ЗА́КРУТЕНЬ розм., ЗА́ВЕРТЕНЬ розм., ЗГИН розм., ЗАКРУ́ТИНА діал., МЕА́НДР геол. Поет сідав на лаві в саду. Словник синонімів української мови
  11. коліно — Колі́но, -на, -ну; колі́на, колі́н, колі́ньми, на колі́нах і -нях (на нозі); колі́на, -лі́н, -нам, -лі́нами, -лі́нах (заворот) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. коліно — КОЛІ́НО, а, с. 1. Суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Мирний, V, 1955, 404); Вона опустилась перед хлібом на коліна... Словник української мови в 11 томах
  13. коліно — Коліно, -на с. 1) Колѣно. Жупанини по коліна, пошита до діла. Мет. 38. 2) Родъ, происхожденіе. Одно — що вона пані великого коліна, а друге — що з прадіда ляшка. К. ЧР. 317. 3) Поколѣніе. Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. Словник української мови Грінченка