1. Словник синонімів української мови

коліно

ЗА́КРУТ (крутий поворот, вигин — перев. річки, дороги), КОЛІ́НО, ЛУКА́, ЗАЛО́М, ЗА́ВОРО́Т, ЗА́КРУТЕНЬ розм., ЗА́ВЕРТЕНЬ розм., ЗГИН розм., ЗАКРУ́ТИНА діал., МЕА́НДР геол. Поет сідав на лаві в саду. Вибирав таку, з якої було б видно і голубі закрути Дніпра, і безкраю задніпровську далину (Т. Масенко); У місці, де річка Бистра.. робила коліно, було "чудодійне джерело" (Ірина Вільде); Кривою козацькою шаблею сяяла лука ріки (Л. Первомайський); Білі човники в заломі ріки пристали до берега мерехтливою зграйкою (О. Гуреїв); З літами ріка замулюється, заростає, розбігаються протоки, завертні, закрутні (К. Гордієнко); Стрий шумів по кам'яних бродах і пінився по закрутинах (І. Франко); Внаслідок часткових відхилень від свого попереднього напрямку ріка утворює повороти, які називаються меандрами (з наукової літератури). — Пор. зви́вина, 2. петля́.

ПОКОЛІ́ННЯ (люди близького віку, іноді родичі однакового ступеня спорідненості, що живуть в один час, часто пов'язані спільною діяльністю, інтересами тощо), ПОРІ́ДДЯ, ГЕНЕРА́ЦІЯ спец.; КОЛІ́НО (в родоводі). Усміхнулась дитинством Мого покоління З фотографії.. Ватага хлоп'ят (М. Нагнибіда); Перше поріддя було золоте, без бича і спонуки, з власної волі воно Правоту шанувало і Чесність, Кари і страху не знало (переклад М. Зерова); Старша генерація опришків перейшла на сторону Юрчика рішуче й твердо; молодша ніби трималася Марусяка (Г. Хоткевич); — Ви не з коліна польських князів Собеських? — Мої предки — українці (П. Панч).

ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т) (місце, де дорога, вулиця тощо повертає, відхиляється вбік), ЗВОРО́Т, ЗАВОРО́Т, ЗА́КРУТ, ВИ́ГИН, КОЛІ́НО, ВИ́ВЕРТ розм., О́БЕРТ розм., ПОВОРО́ТКА розм., СКРУТ діал. "Ось сюди, — показувала, завмираючи пересохлим голосом, пригнувшись на передньому сидінні, .. — тут поворот у двір, ось цей будинок" (О. Забужко); І раптом я спиняюсь на звороті — З-під ніг тропа, мов птиця, рве свій лет (М. Бажан); Діти не обходили озера й великого річкового завороту: вони йшли навпростець (З. Тулуб); Поет сідав на лаві в саду. Вибрав таку, з якої було б видно і голубі закрути Дніпра, і безкраю задніпровську далину (Т. Масенко); Головна вулиця з-за вигину вибігає напрямець і спускається під берег (І. Чендей); Коридор несподівано прорізався коротким бічним коліном, там був ще один ліфт (П. Загребельний); Виверти доріг; Мерехтіло, як світляк перед Купайлом, зелене світло. З кожним обертом стежки воно неначе перебігало в оксамитній темряві (Дніпрова Чайка); Пан Микола.. не зауважив, як із-за поворотки з'явилась його дружина (Олена Пчілка); На скруті двох перехресних вулиць Шариївна, поправляючи берет, непомітно обернулась (Ірина Вільде).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коліно — колі́но іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. коліно — (ламана лінія) заворот, закрут; УР. покоління, рід; (витівка) штука, коник, колінце; (у музиці) частина, розділ, (у танці) фігура. Словник синонімів Караванського
  3. коліно — див. вигин Словник синонімів Вусика
  4. коліно — [коул’іно] -на, м. (на) -н'і, ор. мн. -намие/ -н'мие Орфоепічний словник української мови
  5. коліно — -а, с. 1》 Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. Коліно бігуна мед. — стан при якому надколінок при рухах треться об стегнову кістку, а не ковзає між її виростками. || Частина одягу, що прикриває це місце ноги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. коліно — 1. В танцювальній музиці — частина, яка відповідає певній танцювальній фігурі. 2. Повністю або частково завершена частина простої двочастинної або тричастинної форми. Перше... Словник-довідник музичних термінів
  7. коліно — КОЛІ́НО, а, с. 1. Суглоб, що з'єднує стегнову й гомілкову кістки; місце згину ноги. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний); Тоді я впала на коліна... Словник української мови у 20 томах
  8. коліно — коліно: ◊ <�ли́сий> як коліно → лисий ◊ на те́плі коліна запроси́ти запросити на любовну зустріч (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. коліно — Виїде колін не підскочиш, бо й коліна скачуть. Неможливого не зробиш, бо понад твої сили. Не вдавай мудрого, бо твоя дурнота тягнеться за тобою. З коліна тобі грошей не вилуплю. Боронився довжник перед вірителем. По коліна заліз у довги. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. коліно — в деся́тому колі́ні, перев. зі сл. ро́дич, наща́док і под. Який перебуває в дуже далеких родинних зв’язках. (Гострохвостий:) Для Вас, Єфросино Сидорівно, я готовий познакомитись (познайомитись) з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Фразеологічний словник української мови
  11. коліно — Колі́но, -на, -ну; колі́на, колі́н, колі́ньми, на колі́нах і -нях (на нозі); колі́на, -лі́н, -нам, -лі́нами, -лі́нах (заворот) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. коліно — КОЛІ́НО, а, с. 1. Суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Мирний, V, 1955, 404); Вона опустилась перед хлібом на коліна... Словник української мови в 11 томах
  13. коліно — Коліно, -на с. 1) Колѣно. Жупанини по коліна, пошита до діла. Мет. 38. 2) Родъ, происхожденіе. Одно — що вона пані великого коліна, а друге — що з прадіда ляшка. К. ЧР. 317. 3) Поколѣніе. Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. Словник української мови Грінченка