коліно

КОЛІ́НО, а, с.

1. Суглоб, що з'єднує стегнову й гомілкову кістки; місце згину ноги.

Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний);

Тоді я впала на коліна, схрестила на грудях руки й мовчки фанатично дивилась на образ Спасителя. Я молилась (М. Хвильовий);

Вона опустилась перед хлібом на коліна, над силу підводячи вгору голову і руки (М. Стельмах);

// Частина одягу, що прикриває це місце ноги.

Появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою, на галіфе на колінах і ззаду блищить нашита і вичовгана, мов бубон, шкіра (Григорій Тютюнник);

Парували нагріті коліна ватяних штанів (О. Гончар).

2. перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза.

– Не плач, Галю! – каже менший брат і бере Галю до себе на коліна (Марко Вовчок);

На колінах у матері тихо позіхає ще без імені синочок (О. Довженко);

Бондаренко поклав на коліна диктову дощечку з вирваною із зошита сторінкою і взяв олівця (Б. Антоненко-Давидович).

3. Окрема частина чого-небудь, що має форму ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого.

Обгорнувши .. Ларисину шубку, повісила [господиня] у вільному кутку, далі від залізного коліна димової труби (М. Руденко);

У поршневих машинах число колін колінчастого валу зазвичай дорівнює числу циліндрів; розташування колін залежить від робочого циклу, умов урівноваження машин і розміщення циліндрів (з наук. літ.);

// Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин.

Коліно труби використовують для з'єднання двох водостічних труб між собою під кутом. (із журн.);

// Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.).

В далекому коліні річки, під крислатими вербами, тихо посувались за водою плоти (М. Коцюбинський);

У місці, де річка Бистра .. робила коліно, було “чудодійне джерело” (Ірина Вільде);

// у знач. присл. колі́ном. Під кутом.

Вона [гора] піднімається круто над набережними нижчими горами, неначе переламується вгорі коліном (І. Нечуй-Левицький);

Велика річка тут звивалась гострим коліном (І. Білик).

4. Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин.

Нижня частина стебла огірка (підсім'ядольне коліно, а також нижні вузли стебла) здатна легко утворювати додаткові корені (з навч. літ.).

5. розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні і т. ін.

Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (О. Ільченко);

// Фігура в танці, яка виділяється своєю ефектністю.

[Коваль:] Мабуть, за такі танці ніхто тютюну не дасть і на понюшку, .. а колись-то було сам гетьман по таляру жбурляв за кожне коліно (М. Кропивницький);

Залєтаєв спочатку тільки притоптував ногами, поводив плечима, загонисто скидував головою. Потім раптом на новому коліні дико підгикував і з люттю кидався в танець (В. Винниченко).

6. Покоління в родоводі.

Вона пам'ятала всіх родичів аж до п'ятого коліна (Л. Старицька-Черняхівська);

– Старі люди розказують, що броди ці сиваські ще запорожці знали. Від них, мабуть, і нам у спадщину перейшло. З коліна в коліно передавалось (О. Гончар);

Князеві так і наверталося на язик нагадати, що Коснятин теж недалеко відійшов од простого люду, власне, боярин тільки в першому коліні (П. Загребельний);

// з порядк. числ. Про ступінь спорідненості.

[Гострохвостий:] Для вас .. я готовий познайомитись з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький);

– Хоч ми й живемо в одному селі, хоч ти мені, десь у сьомому чи восьмому коліні, навіть ріднею доводишся, але від тебе ніколи я й доброго слова не почув (М. Стельмах);

// Уживається на позначення належності за народженням до якого-небудь соціального прошарку; рід.

Ясь веде свій рід од панського польського коліна (І. Нечуй-Левицький);

[Хуса:] Моя жона не простого коліна, та все ж вона сама те добре тямить, яке належить місце їй при тій, хто всіх матрон переважає родом (Леся Українка);

Родичі .. давали мені заповіти: “.. Пам'ятай батька, матір шануй”, “Не забувай, з якого коліна вийшов” (С. Васильченко).

Опуска́тися (става́ти, схиля́тися, устава́ти, преклоня́ти і т. ін.) / опусти́тися (ста́ти, схили́тися, уста́ти, преклони́ти, упа́сти і т. ін.) на колі́на (навко́лішки) <�Схиля́ти / схили́ти колі́на> див. опуска́тися;

Плазува́ти на колі́нах (навко́лішках, рідше навко́люшках) див. плазува́ти;

Повзти́ на колі́нах (ра́чки) див. повзти́;

Узя́ти на ру́ки (пле́чі, колі́на) див. узя́ти;

Упа́сти в но́ги (до ніг) кому, чиїх <�Упа́сти ниць> перед ким – чим див. упа́сти¹.

◇ (1) В деся́тому колі́ні <�З деся́того колі́на> перев. зі сл. родич, нащадок і т. ін. – який перебуває в дуже далеких родинних зв'язках.

[Гострохвостий:] Для Вас, Єфросино Сидорівно, я готовий познакомитись [познайомитись] з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький);

– А як розколупають, що ми зовсім не з десятого коліна нащадки? (Григорій Тютюнник);

(2) Вели́кого (висо́кого) колі́на – знатного роду.

Панові вельможного коліна не личило робить гіркого з себе хріна (П. Куліш);

Ви тоді казали, пані, що ви й самі не з високого коліна; що ваш отець був простий міщанин (М. Кропивницький);

Викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на, кре́нделі) див. викида́ти;

Встава́ти (підніма́тися) / вста́ти (підня́тися) з колі́н див. устава́ти;

Гну́ти (згина́ти) колі́на див. гну́ти;

(3) До сьо́мого (деся́того, тре́тього і т. ін.) колі́на:

а) (зі сл. карати, клясти і т. ін.) дуже гостро, нестримно, жорстоко.

Фальшива присяга, кажуть, аж до третього коліна карає (Ірина Вільде);

– Обріза я не боюсь! – блиснули завзяттям батькові очі. – Опасаюсь [побоююсь] рідні, яка почне тебе клясти до сьомого коліна (М. Стельмах);

б) (зі сл. не забувати) тривалий час, дуже довго.

До десятого коліна в селі не забували крадіжки. Хай дід твій колись прокрався, але й ти, онук, мусив на собі нести ганебну печать злодійського роду (Ю. Збанацький);

[І] мо́ре по колі́на (рідше по колі́но) див. мо́ре;

(4) Колі́но в колі́но – поряд, дуже близько (про вершників).

З кілометр їхали мовчки, коліно в коліно. І навіть це суворе мовчання зближувало їх (О. Гончар);

Па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць, рідко на всі чоти́ри) див. па́дати;

(5) По колі́на <�В колі́но>:

а) (чого) багато.

У хаті райно-багно, сміття по коліна (Панас Мирний);

Снігу насипало в коліно (І. Франко);

Люттю налітає на його [ліс] вітер, рве його, смиче з усіх боків. По ровах, по ярках в коліно лежить того кольорового шмаття (С. Васильченко);

б) глибоко.

– Місце те, де стояли [економії], в коліно зоремо. Щоб не зосталося й пам'яті... (А. Головко);

Роби́ти колі́но див. роби́ти;

Ста́вити / поста́вити на колі́на див. ста́вити;

(6) [Старі́й] жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на – неглибоко, зовсім мало.

– В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна, – сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький);

– Коли приїхав [Вовченко] до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (М. Чабанівський);

– Річка там не те що в нас, жабі по коліно, а широка, з піщаним дном (В. Близнець);

У нога́х (на колі́нах) ла́зити (по́взати, валя́тися і т. ін.) див. ла́зити;

[Хоч] із колі́на ви́лупити див. вилу́плювати.