1. Орфоепічний словник української мови

коритце

кори́тце

[коритцеи]

-иц':а, ор. -иц :еим, м. (ў) -иц':і, р. мн. -теиц'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коритце — кори́тце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. коритце — -я, с. Зменш. до корито 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коритце — КОРИ́ТЦЕ, я, с. 1. Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня .. сидить Кирило, довбає коритце для води (Панас Мирний); Господиня .. винесла сухе коритце (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  4. коритце — КОРИ́ТЦЕ, я, с. Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня.. сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Господиня.. винесла сухе коритце (Досв., Вибр., 1959, 76). Словник української мови в 11 томах
  5. коритце — Коритце, -ця с. 1) ум. отъ кори́то. 2) = коритко. Шух. І. 104. Черниг. у. Словник української мови Грінченка