коритце
КОРИ́ТЦЕ, я, с.
1. Зменш. до кори́то 1, 3.
Біля куреня .. сидить Кирило, довбає коритце для води (Панас Мирний);
Господиня .. винесла сухе коритце (Олесь Досвітній);
Наступного дня старшокласники в години виробничого навчання уже готували бiля майстерень водопiйнi коритця для чайок (О. Гончар);
Човники, коритця, ковганки видовбують носиком ножа (з навч. літ.).
2. у знач. присл. У формі такої посудини.
Починався [базар] старцями, що густо сиділи й стояли попід вицвілим зеленим парканом .. Кухлики, картузи, пелени, простягнуті коритцем жмені... (Григір Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коритце — кори́тце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- коритце — [коритцеи] -иц':а, ор. -иц :еим, м. (ў) -иц':і, р. мн. -теиц' Орфоепічний словник української мови
- коритце — -я, с. Зменш. до корито 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- коритце — КОРИ́ТЦЕ, я, с. Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня.. сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Господиня.. винесла сухе коритце (Досв., Вибр., 1959, 76). Словник української мови в 11 томах
- коритце — Коритце, -ця с. 1) ум. отъ кори́то. 2) = коритко. Шух. І. 104. Черниг. у. Словник української мови Грінченка